ВИХІД ІЗ ДЕБАЛЬЦЕВОГО
Донбасівець "Horeca" про оточення Дебальцевого, штурм Логвинового та підготовку виходу сил АТО
Розмовляв Віталій Сич
Фото Руслана Андрусіва та архіви з БСП "Донбас"
Розмовляв Віталій Сич
Фото Руслана Андрусіва та архіви з БСП "Донбас"
У період з січня по лютий 2015 року батальйон спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України брав участь в боях у районі населених пунктів Вуглегірськ, Нікішин, Чорнухине, Новогригорівка, Дебальцеве і Логвинове Донецької області.
Основні події розгорталися навколо важливого транспортного вузла – міста Дебальцеве. Місто було окуповане російською армією і бойовиками в лютому 2015 року, після того, як російські війська вдруге (після Іловайська) пішли на пряме вторгнення в Україну.
Гостра фаза протистояння за Дебальцеве тривала з 25 січня до 18 лютого 2015 року. Інформація про оперативне оточення сил АТО почала надходити на початку лютого 2015 року.
7 лютого сили АТО вимушені були залишити село Рідкодуб на південному сході Дебальцевого, і вже 9 лютого бойовики і російські війська взяли під контроль село Логвинове на північному заході від Дебальцевого.
Цим самим вони перекрили останню дорогу, через яку здійснювалося забезпечення Дебальцевського угруповання.
Основні події розгорталися навколо важливого транспортного вузла – міста Дебальцеве. Місто було окуповане російською армією і бойовиками в лютому 2015 року, після того, як російські війська вдруге (після Іловайська) пішли на пряме вторгнення в Україну.
Гостра фаза протистояння за Дебальцеве тривала з 25 січня до 18 лютого 2015 року. Інформація про оперативне оточення сил АТО почала надходити на початку лютого 2015 року.
7 лютого сили АТО вимушені були залишити село Рідкодуб на південному сході Дебальцевого, і вже 9 лютого бойовики і російські війська взяли під контроль село Логвинове на північному заході від Дебальцевого.
Цим самим вони перекрили останню дорогу, через яку здійснювалося забезпечення Дебальцевського угруповання.
Дебальцеве
Після встановлення умовного перемир'я (12 - 15 лютого на основі других Мінських домовленостей - ред.) бойовики перекинули в Дебальцеве сили з інших напрямків. У наслідку цього обстріли опорних пунктів сил АТО посилилися ще більше.
Додаткових резервів для підтримки сил АТО в Дебальцевому майже не було і в цій ситуації Генштаб ЗСУ приймає рішення вивести всі підрозділи з району.
Вивід планувався 18 лютого польовими дорогами в обхід Логвинового невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин і артилерії. Також був організований маршрут, де імітувався рух колон.
Про те як власне відбувався вихід сил АТО з оперативного оточення в районі Дебальцевого розповів командир 2-го взводу 3-ої роти батальйону спеціального призначення "Донбас" НГУ з позивним "Horeca".
Його підрозділ брав участь у більшості бойових операцій в районі Дебальцевого та прикривав вихід основних сил 18 лютого 2015 року.
“
У Дебальцеве ми зайшли в середині січня, здається 15 січня. Ми базувалися в місцевому Будинку мистецтв, це біля залізничного вокзалу. У той час Дебальцеве ще нашим було. Там поруч ще відділення поліції було. Якось ми йшли на чергову вилазку і запропонували начальнику поліції піти з нами, але він відмовився.
25-26 січня ми виконували завдання в Рідкодубі. На штурм Рідкодуба відправили наших побратимів з "Донбасу". Благо, що ми повертались з завдання в цьому населеному пункті, де скорегували нашу артилерію на склад боєприпасів противника, зустріли нашу колону і встигли її розвернути.
Тоді контузило корегувальника зі Збройних Сил України, якого ми охороняли і мого бійця "Ариса". І саме тоді, коли ми розвернули, відвели від обстрілу нашу колону, ми познайомилися з "Говерлою".
У Дебальцевому ми працювали по блукаючих мінометах, займалися розвідкою, а також закривали різні "дірки". Тому що, коли ми запитували у командирів інших підрозділів "скільки вас там стоїть", вони відповідали "у нас там батальйон", а по факту це було всього 100 осіб. Ось тому нас кидали на різні цікаві завдання. Тобто, коли з'являвся блукаючий міномет, ми виїжджали, викочував БТР – нас туди кидали.
Ми також відпрацьовували очисні споруди на "Дебальцевському хресті". Звідти по нам працювали ворожі снайпери, ми їх накрили ПКМамі.
Нам дуже пощастило, що з нами на той момент працювали грузинські добровольці, які нас дуже добре навчили розвідці, роботі в міських умовах."
25-26 січня ми виконували завдання в Рідкодубі. На штурм Рідкодуба відправили наших побратимів з "Донбасу". Благо, що ми повертались з завдання в цьому населеному пункті, де скорегували нашу артилерію на склад боєприпасів противника, зустріли нашу колону і встигли її розвернути.
Тоді контузило корегувальника зі Збройних Сил України, якого ми охороняли і мого бійця "Ариса". І саме тоді, коли ми розвернули, відвели від обстрілу нашу колону, ми познайомилися з "Говерлою".
У Дебальцевому ми працювали по блукаючих мінометах, займалися розвідкою, а також закривали різні "дірки". Тому що, коли ми запитували у командирів інших підрозділів "скільки вас там стоїть", вони відповідали "у нас там батальйон", а по факту це було всього 100 осіб. Ось тому нас кидали на різні цікаві завдання. Тобто, коли з'являвся блукаючий міномет, ми виїжджали, викочував БТР – нас туди кидали.
Ми також відпрацьовували очисні споруди на "Дебальцевському хресті". Звідти по нам працювали ворожі снайпери, ми їх накрили ПКМамі.
Нам дуже пощастило, що з нами на той момент працювали грузинські добровольці, які нас дуже добре навчили розвідці, роботі в міських умовах."
“
У Дебальцевому ми перебували до 30 січня. Потім нас накрили в Будинку мистецтв з мінометів і гармат Д-30, і командир роти "Казбек" прийняв рішення виходити з міста. Нас хтось злив, тому що по нашим цілям почали постійно коригувати міномети.
Тоді Будинок мистецтв був нашою основною базою, з якої ми працювали по всьому місту трьома взводами.
Ми перебазувалися, але виконувати завдання в Дебальцевому не припиняли. З техніки у нас були тачанки – це армійські Гелендваген з АГСами в кузові, було 2 БТРа, "Спартан", медички. Ще у нас була броньована Газель, але вона дуже важка, тому ганяли тільки два "геліка".
Під час штурму Вуглегірська один "гелік" був виведений з ладу. Ми його тоді вночі витягли разом з нашими 200-ми..."
Тоді Будинок мистецтв був нашою основною базою, з якої ми працювали по всьому місту трьома взводами.
Ми перебазувалися, але виконувати завдання в Дебальцевому не припиняли. З техніки у нас були тачанки – це армійські Гелендваген з АГСами в кузові, було 2 БТРа, "Спартан", медички. Ще у нас була броньована Газель, але вона дуже важка, тому ганяли тільки два "геліка".
Під час штурму Вуглегірська один "гелік" був виведений з ладу. Ми його тоді вночі витягли разом з нашими 200-ми..."
Логвинове
Поступово ситуація навколо Дебальцевого погіршувалася. На початку лютого Логвинове залишалося єдиним населеним пунктом, через який йшла асфальтована дорога на Дебальцеве.
Усі інші були під контролем противника – навколо Дебальцевого утворився "мішок". У Логвиновому на той час були нечисленні сили АТО, і противник зміг їх вибити і зайняти населений пункт.
“
Ми штурмували його тричі.
Коли штурмували Логвинове вдруге, взвод "Узбека" повертався і взяв тоді 21 сепара. Вони з Костянтинівки йшли на допомогу, але не дійшли. Частину затриманих ми віддали СБУшникам, ЗСУшнікам, а двох залишили собі. Уранці ми їх обміняли на наших 200-х після невдалого штурму Логвинового.
Так Логвинове "закрилося" і вийшло, що Дебальцеве повністю залишилось без можливостей для постачання підтримки.
Це було 8-го лютого, потім керівництвом сектору – "Барсом" і "Говерлою" почалася розробка плану щодо виведення військ з Дебальцеве.
У нас стояли завдання провести розвідку – облазити там повністю все в районі Логвинове, подивитися висоти, "покошмарити" висоти для того, щоб противник показав свою чисельність.
Це все записувалося і ці дані вже надсилалися військовій розвідці, а вони вже доповідали Аллерову і "Барсу".
При цьому ми ще добували трофейну техніку і зброю, то міномет притягнемо, то танк ворожий, який ми потім в Артемівську віддали 128-й бригаді ЗСУ ".
Коли штурмували Логвинове вдруге, взвод "Узбека" повертався і взяв тоді 21 сепара. Вони з Костянтинівки йшли на допомогу, але не дійшли. Частину затриманих ми віддали СБУшникам, ЗСУшнікам, а двох залишили собі. Уранці ми їх обміняли на наших 200-х після невдалого штурму Логвинового.
Так Логвинове "закрилося" і вийшло, що Дебальцеве повністю залишилось без можливостей для постачання підтримки.
Це було 8-го лютого, потім керівництвом сектору – "Барсом" і "Говерлою" почалася розробка плану щодо виведення військ з Дебальцеве.
У нас стояли завдання провести розвідку – облазити там повністю все в районі Логвинове, подивитися висоти, "покошмарити" висоти для того, щоб противник показав свою чисельність.
Це все записувалося і ці дані вже надсилалися військовій розвідці, а вони вже доповідали Аллерову і "Барсу".
При цьому ми ще добували трофейну техніку і зброю, то міномет притягнемо, то танк ворожий, який ми потім в Артемівську віддали 128-й бригаді ЗСУ ".
“
Наш інтерес полягав у тому, що ми на "Дебальцевському хресті" в штабі залишили свого корегувальника. "Дебальцевський хрест" – це в'їзд з боку Єнакієве та Фащівка. Там, на перетині доріг, стояли різні підрозділи НГУ і ЗСУ, в тому числі артилеристи і танкісти.
До мене звернулися люди з "Сокола", вони хотіли йти туди на прорив, я сказав їм чекати, тому що ми тільки витягли вночі 200-х зі Львова-1.
Дебальцевому залишилося 22 співробітника поліції і начальник головного управління МВД в Донецькій області нас просив їх вивести. Тоді ми тільки тим і займалися, що забирали тіла наших бійців ночами з-під носа у противника.
Близько 10 години вечора 17 лютого ми вийшли на позицію для штурму висот.
Ми штурмували два сепарских блокпоста в Логвиновому, підняли кипіш, бойовики туди стягнули сили і близько першої години ночі по коридорах в обхід цього населеного пункту пішли на прорив перші наші колони.
О 4 годині ранку 18 лютого я пам'ятаю підкидав телефон, щоб пішла СМСка людині з МВС про те, що почався вихід, і щоб він садив своїх співробітників на броню і вів колону на прорив".
До мене звернулися люди з "Сокола", вони хотіли йти туди на прорив, я сказав їм чекати, тому що ми тільки витягли вночі 200-х зі Львова-1.
Дебальцевому залишилося 22 співробітника поліції і начальник головного управління МВД в Донецькій області нас просив їх вивести. Тоді ми тільки тим і займалися, що забирали тіла наших бійців ночами з-під носа у противника.
Близько 10 години вечора 17 лютого ми вийшли на позицію для штурму висот.
Ми штурмували два сепарских блокпоста в Логвиновому, підняли кипіш, бойовики туди стягнули сили і близько першої години ночі по коридорах в обхід цього населеного пункту пішли на прорив перші наші колони.
О 4 годині ранку 18 лютого я пам'ятаю підкидав телефон, щоб пішла СМСка людині з МВС про те, що почався вихід, і щоб він садив своїх співробітників на броню і вів колону на прорив".
(фото з архіву)
“
Перші колони йшли в бойовому режимі та проскочили без втрат з цілою технікою. Бойовики "роздуплились", як і в Іловайську, тільки близько 5 години ранку.
О 5:30 вже почало світати.
Тільки тоді вони зрозуміли, що ми виводимо війська. Четверту і п'яту колони вже почали обстрілювати. Вони вже виходили на понівечених КрАЗах.
Дочекалися, коли вийшла наша людина в четвертій колоні. Потім ми отримали наказ від "Говерли" дати людей в супровід наших колон з Миронівського в Артемівськ (нині Бахмут).
У мене в підрозділі був "Фольксваген Т-4", "Шаран", автомобіль швидкої допомоги і 3 лікаря, вони всі зустрічали колони і на трьох машинах відвозили поранених до лікарні.
У той час ніхто не очікував, що буде так багато поранених".
О 5:30 вже почало світати.
Тільки тоді вони зрозуміли, що ми виводимо війська. Четверту і п'яту колони вже почали обстрілювати. Вони вже виходили на понівечених КрАЗах.
Дочекалися, коли вийшла наша людина в четвертій колоні. Потім ми отримали наказ від "Говерли" дати людей в супровід наших колон з Миронівського в Артемівськ (нині Бахмут).
У мене в підрозділі був "Фольксваген Т-4", "Шаран", автомобіль швидкої допомоги і 3 лікаря, вони всі зустрічали колони і на трьох машинах відвозили поранених до лікарні.
У той час ніхто не очікував, що буде так багато поранених".
Вихід
Підрозділи, які стояли на "Дебальцевському хресті" виходили через Комуну і Калинівку. Вони йшли в обхід Логвинового через Розсадки, Нижнє Лозове. У Нижньому Лозовому тримали висоту і виходили з усіма 18 лютого. З ними вийшли і співробітники поліції, яких виводив Horeca.
Масової паніки не було, каже чоловік, але була неорганізованість щодо зв'язку між військами. Тому що, у всіх були різні радіостанції, налаштовані на різні хвилі.
(фото з архіву)
“
СХОЖІ МАТЕРІАЛИ
