Тут зібрані історії гвардійців, які знають про життя, коли навколо палає ліс, вибухає літак, дім, арсенал з боєприпасами і виходить з берегів річка. Нацгвардійці з'являються завжди там, де вони потрібні, як і колись...
Вибухає. Чорнобиль

26 квітня 1986 закарбується у записах телефонних дзвінків, у фотознімках та на аркушах невідомої трагедії.

Люди в респіраторах, шум гвинтокрилів над головами та дороги, що переповненні військовою технікою, люди в засобах захисту на пунктах дезактивації, мертва Прип'ять і спустошені села, страх перед неконтрольованим атомом, про який тепер знімають касові стрічки. Тоді тут мовчали. А смог сягав усієї Європи. І мовчать більшість досі.

Не втихає спогад тільки в тих, у кого цей чорний атом забрав.
Про бійців, яких вирвало із рядів ліквідаторів смертоносною радіаційною хвилею нам розповів гвардієць Ярослав Сабадаж. Чоловік поділився спогадами про службу в збірному загоні, який виконував завдання з охорони десятикілометрової зони, яка на той час вже була визначена.

Ми несли службу на постах та охороняли реактор на Чорнобилі. Я доклав зусиль щодо створення їдальні у лісному масиві та займався організацією харчування. Адже спочатку ми харчувалися лише консервами та концентрованим продуктами, кожного дня ми вживали радіоактивний йод. Для особового складу їжа готувалася у виїзних кухнях". Ярослав каже, що у наметовому містечку рівень радіації зашкалював.
Микола Шевченко теж пригадав свою службу у зоні вибуху ЧАЕС. Він був начальником хімічної служби, він відправився на ліквідацію викиду і виконував обов'язки у зоні протяжністю 1,5 кілометри від 4 реактора, після чого займався ліквідацією у десятикілометровій зоні.
Специфіка нашої служби полягала в охороні кордону зони викиду та перекриття периметру за 70 кілометрів від кордону із Білорусією. Ще я контролював гігієну особового складу та дезінфекцію техніки, яка відбувалася щоденно. Основа моя задача – це контроль рівня радіації на постах охорони".

Чорнобиль ввійшов в історію як трагедія людства, виклик тоталітаризму, перевірка чесності та цінності чогось дуже простого.

Наприклад, повітря...

"Я вперше побачив, коли собака плаче, бо після закінчення ротації, на прощання дав їй кусочок хліба і кажу: "друже, прощаймося, а він що?!

Він плаче..."

Чорнобиль увійшов у життя Олександра Купрія 10 червня 86-го. Ліквідатору аварії тоді було 26 років, він очолив загін, який створили спеціально для ліквідації наслідків аварії. У зоні ураження прапорщик майже три місяці обслуговував військову техніку, яка безпосередньо працювала біля зруйнованого саркофага.

Учасник та очевидець тих подій Олександр Шевчук теж добре пам'ятає весну 86 - го. У березні його тільки призвали до армії, служив начальником речової майстерні. І хоча з дня аварії минуло вже 34 роки, те завдання чоловік пам'ятає як сьогодні. Їх підняли по тривозі, пункт призначення Чорнобильська зона.

Загалом тоді у Чорнобильській зоні Олександр з побратимами провели три місяці. Чоловіків каже, серед ліквідаторів здорових людей немає - усі інваліди. Хоча проте, що сам ліквідатор прапорщик не дуже любить розповідати - тому що згадувати страшно.
У зоні відчуження був начальником зміни на пральні, але ще підшивали людям форму. Все це було в польових умовах посеред лісу. Нам звозили з реактора заражене майно, пожежників, внутрішніх військ та міліції. І ми прали ці речі спеціальними дезінфікуючими розчинами та порошками, заміряли скільки «рентгену» було до прання та після, і якщо норма була допустима їх забирали назад."
Саме БТРи тому, що на інших машинах там не проїдеш, на них ми ставили свинцеві листи для того, щоб вони менше піддавалися опроміненню. Я був начальник авторемонтної майстерні на автомобілі. Ми ходили в ЗЗК. Коли фон перевищував допустиму норму, працювати не можна було, - каже Олександр Купрій.

Трагедія забрала життя 600 тисяч осіб. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС були б ще більшими, якби не героїчний і самовідданий подвиг ліквідаторів, які боролися з вибухом починаючи з перших годин.

Проте полум'я в зоні "чорної билі" зжирає життя навіть через 34 роки. Щороку сонний реакційний дух будить людина, яка кидає сірника у поле сухостою...

Тепер 26 квітня 2020 понад 20 днів горить 4 гектари лісу та дитячий табір "Ізумрудний", де жили ліквідатори після аварії на ЧАЕС.

Київщина. 4 квітня. Сучасні ліквідатори гасять ліс поблизу району радіолокаційної станції "Дуга". Сильний вітер, що змінював напрямок, ускладнює роботу. Під загрозою перекидання вогню на склади з боєприпасами та військову частину А2399 Збройних Сил України.

Саме на цій ділянці гвардійські пожежники поставили заслон вогню, адже за ними було військове містечко.

У боротьбі з вогнем було залучено пожежну авіацію ДСНС. Літаки АН зробили п'ять скидів води. На місці події працювала пожежно-рятувальна й військова техніка, три трактори, два КамАЗи, МАЗ.

Сергій Лазарець у Нацгвардії служить начальником пожежної обслуги Міжнародного центру підготовки підрозділів НГУ.
Після отримання сигналу про необхідність надання допомоги у гасінні пожежі на полігоні Збройних Сил у Дівичках ми прибули на місце за 30 хвилин. Ми мали не допустити розповсюдження вогню на територію військової частини, адже там першими на шляху вогню були склади озброєння. І за 200-300 метрів від огорожі нам вдалось це зробити.

У боротьбі з вогнем залучили пожежну авіацію ДСНС. Літаки зробили декілька скидів води. Ми працювали єдиною командою: нацгвардійці, військові, пожежники ДСНС.

Втоми не було – лише одне було на меті: не пустити вогонь до військового містечка.Тільки наш розрахунок використав близько 50 тонн води. Гасіння пожежі тривало понад 10 годин. У розташування навчального центру ми повернулися під ранок".


Вогнеборці Міжнародного центру кажуть, що тільки у цьому році отримали понад 20 викликів на гасіння пожеж у селі Старе та Сошників, що знаходяться поряд.
Тепер же екіпажі гвардії застосувують безпілотні авіаційні комплекси, вдень та вночі проводять аеророзвідку зони відчуження Чорнобильської АЕС та прилеглої території Київської та Житомирської областей.
Балаклія. Закрите небо. Земля в огні

Нові випадки вибухів, здавалося, не випадково почалися в Україні з початком АТО.

23 березня 2017 року близько 3 години ночі у Балаклії на Харківщині стався потужний вибух на найбільшому в Україні складі боєприпасів. Пожежа охопила кілька майданчиків зберігання танкових та артилерійських снарядів калібру 125 і 152 мм, вогонь поширився приблизно на третину території бази, площа якої становить 368 гектарів.

Того ж дня гвардійці військових частин Харківського гарнізону відбули в місто для надання допомоги населенню, забезпечення громадського порядку та недопущення випадків мародерства.

Унаслідок пожежі було зупинено залізничний рух, перекрито автотраси, у радіусі 40 кілометрів навколо епіцентру пожежі закрито небо для літаків, було перекрито газопостачання. Гвардійці патрулювали Балаклію цілодобово.

Гвардієць 5 Слобожанської бригади підполковник Ігор Зінченко згадує:
Коли ми приїхали тривала активна фаза вибухів. Вони лунали кожні 15 секунд. Ані світла, ані газу, ані людей не було. Не працювали магазини. Проте залишилися грабіжники. Ми затримували підозрілих людей, які йшли вулицею з побутовою технікою. Далі наші патрулі передавали зловмисників поліції ".

Екіпажі броньованих машин «SPARTAN» отримали задачу евакуювати літніх, обмежених в русі мешканців Балаклії з району поблизу епіцентру займання та вибухів боєприпасів.

Разом з рятувальниками, гвардійці витягували з пошкоджених вибухами квартир, літніх людей та передавали їх медикам «швидкої допомоги».

Навколо зони пожежі було організовано 7-кілометровий кордон, зону в радіусі 50 кілометрів оголошено надзвичайною зоною. Гвардійці з надзвичайниками прочісували територію, аби виявити боєприпаси, що не вибухнули.
Калинівка. Стратегічна катастрофа

Через пів року, 26 вересня 2017 року у місті Калинівка знову зірвало на складах боєприпасів 48 арсеналі Збройних Сил.
Так почалася одна з наймасштабніших катастроф, під час якої вибухнуло 32–40 тисяч тонн снарядів та евакуйовано близько 30 тисяч осіб.

Боєприпаси, які розліталися з арсеналу, пошкодили у селах Калинівського та Вінницького районів близько п'яти тисяч будинків. Зокрема у Павлівці, розташованій найближче до військових складів, постраждали 1105 дворів з 1482.

Як гвардійці допомагали цивільному населенню та що тоді відбувалося розповів нам старший сержант військової частини 3028 Павло Довгополий.
Згадую, як десь о 21.00 почались перші вибухи і це був лише тільки початок. Зрозуміло, що усіх військовослужбовців одразу викликали в частину по тривозі, адже це вже була катастрофа не аби якого масштабу. Першим нашим завданням було допомогти евакуювати людей з міста та ближніх сіл, якомога далі від осередків вибуху.

У ту ніч, ми автобусами виїжджали з полку та збирали людей звідки тільки могли і відвозили, як в бункери військової частини, так і за місто де їх чекали родичі.

Цілу ніч, вибухи не стихали і тому ми не зупинялись шукати потерпілих".
Ічня. Не стихає

9 жовтня 2018 року, майже через рік, близько 3:30, поблизу Ічні в районі сіл Дружба та Августовка знову сталася пожежа на складах з боєприпасами 6-го арсеналу Збройних сил України.

У перший день аварії нацгвардійці допомагали місцевим мешканцям покинути 16-кілометрову зону навколо епіцентру вибухів.
Деякі мешканці не змогли своєчасно залишити свої домівки, тому для цього були призначені наші групи швидкого реагування на бронетехніці.

Вони за викликом виїжджали в населені пункти в цьому районі та вже індивідуально надавали допомогу і медичні препарати, харчі та гуманітарну допомогу, що надавали волонтери та мешканці інших населених пунктів", -
розповідає про ті події гвардієць Володимир Шелефост.
Особовий склад Нацгвардії обмежував пропуск на територію та забезпечував охорону знайдених снарядів, що не здетонували.
Понад 100 гвардійців забезпечували режимні заходи та допомагали евакуювати населення в районі вибухів арсеналів з боєприпасами на Чернігівщині, в Ічні у взаємодії з іншими структурними підрозділами МВС України.
Повінь. Вода тече під горою

Вода виявилася не меншою примарою, яка руйнує життя.

Гірці, які живуть на заході України, здавна знають, що приховують Карпати та в що перетворюються мрії мешкати біля підгірних річок.

Травень 2019. У шести районах Прикарпаття, у Долинському, Калуському, Надвірнянському, Тисменицькому, Богородчанському та Рогатинському районі негода спричинила значні підтоплення кількох тисяч домогосподарств, підвальних приміщень Калуської ТЕЦ, руйнування автомобільних доріг та мостів, пошкодження газопроводів та ліній електропередач.

Вода підтопила 3240 домівок, зруйнувала одну будівлю та два мости місцевого значення.

У зв'язку із ситуацією у військовій частині 1241 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України сформували резерв для надання допомоги місцевим громадам у разі ускладнення обставин.

Було евакуйовано 25 осіб (одна людина під час ліквідації негоди зникла безвісти), без електропостачання опинилися 4557 споживачів. Подача природного газу була припинена для 1175 абонентів. У зв'язку зі стихією повністю зупинено наавчання у Богородчанському районі.
Стрімко наповнюватись гірська річка почала в результаті сильних дощів і в Карпатах, звідки вона бере свій початок.

Бурхлива річка найбільшу повінь спричинила у селі Добровляни Калуського району. Потік води вимивав грунт та приводив до зсуву значної частини берега.

Тоді разом із місцевими мешканцями нацгвардійці тягали дерева та робили основу укріплення берега, далі наповнювали мішки піском та встановлювали їх на зложену дерев'яну основу. Де необхідно берег укріплявся підвезеними бетонними плитами.

У місцях особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру наші воїни приходять на допомогу ЗСУ, НПУ, ДСНС у тяжкі часи. І тепер, у новому виклику, вони не стишують оборотів.

Але ці обороти для багатьох з них стають фатальними.

До 34 роковин пам'яті жертв Чорнобиля ми вкотре закликаємо бути відповідальними у діях на планеті, бути відвертими у вчинках і поважати життя тих, хто рятує людство.





Автор: Діана Краснікова, Анна Тітовська, Михайло Проказюк, Віктор Воскобоєв, Володимир Хаверко, Микола Коваль
Коорданаторка: Діана Краснікова
Верстка: Анастасія Салашна
СХОЖІ МАТЕРІАЛИ
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website