ХРАНИТЕЛІ ПРОФЕСІЇ
Сержант Олег Снігур — помічник головного старшини Національної гвардії Украни. Перший гвардієць, який навчався в Академїї сержант-майорів Армії США (United States Army Sergeants-Major Academy).
У нашому #інтерв'ю Ви прочитаєте про людей, які покликані виховувати національних воїнів, здатних стати в авангарді суспільства і бути локомотивом змін.
ВИЯВЛЯЄТЬСЯ
Поїхати навчатися до Академії сержант-майорів Армії США в Техасі – це не просто «поповнити склад» своєї військової компетентності, а відтепер ще й зріло оцінити – як покращити сержантський корпус, формувати лідерський характер воїнів, вчити офіцерів «рахуватися» зі своїми підлеглими та чому не повинно бути «колишніх військових».
| Олег Снігур. Жвавий погляд, рішучість у цілях, ідейність та аналітичні здібності … Ще учора він був студентом Могилянки, тоді столичним журналістом, учасником Майдану, а за ним «Київська Русь» і… війна. У складі 11-го батальйону територіальної оборони «Русі» Олег воював під Дебальцевим, Попасною, Опитним, на різних посадах – від номера обслуги зенітки до командира розрахунку протитанкової гармати. Після демобілізації зі Збройних Сил у 2016-му хлопець підписав ще один контракт, але цього разу вже у лавах Національної гвардії України. |
Потужний відбір до бригади за стандартами НАТО, після якого він укотре рушає з українцями на Донбас.
Упродовж наступних двох років Олег доростає до головного сержанта взводу в бригаді швидкого реагування Нацгвардії й у 2018-му Офіс Оборонного Співробітництва посольства США відбирає його на навчання в Академїї сержант-майорів Армії США (United States Army Sergeants-Major Academy), штат Техас.
Таку перевагу він мав, оскільки, бригада вже діяла за стандартами Альянсу, а її бійці розумілися в американському форматі військ.
Натомість вже сьогодні у військових частинах НГУ розгорнуті професійні сержантський та старшинський корпус.
У рамках канадської місії військової допомоги України (операція UNIFIER) та Американської дорадчої ради з питань доктрини та освіти (DEAG) спільно з фахівцями Національної гвардії України вперше серед військових формувань України розроблено та нині впроваджується Кваліфікаційний стандарт підготовки базового лідерського курсу для командирів відділень сержантського складу Національної гвардії України.
Упродовж наступних двох років Олег доростає до головного сержанта взводу в бригаді швидкого реагування Нацгвардії й у 2018-му Офіс Оборонного Співробітництва посольства США відбирає його на навчання в Академїї сержант-майорів Армії США (United States Army Sergeants-Major Academy), штат Техас.
Таку перевагу він мав, оскільки, бригада вже діяла за стандартами Альянсу, а її бійці розумілися в американському форматі військ.
Натомість вже сьогодні у військових частинах НГУ розгорнуті професійні сержантський та старшинський корпус.
У рамках канадської місії військової допомоги України (операція UNIFIER) та Американської дорадчої ради з питань доктрини та освіти (DEAG) спільно з фахівцями Національної гвардії України вперше серед військових формувань України розроблено та нині впроваджується Кваліфікаційний стандарт підготовки базового лідерського курсу для командирів відділень сержантського складу Національної гвардії України.
ПРО АКАДЕМІЮ СЕРЖАНТ-МАЙОРІВ США
Вона була створена у 1972 році. Протягом майже півстолітньої історії вона стала передовим військовим навчальним закладом, де готують професійний сержантський склад. У зв'язку із тим, що кількість напрямків навчання постійно зростає, і на початку 2018 року їх було вже більше ніж 20, виникла потреба у покращенні організації інституту управління цими курсами та переорієнтації зусиль на основний курс підготовки сержантів. Тому 22 червня поточного року було створено Центр вдосконалення кваліфікації сержантського складу (NCO Leadership Center of Excellence), який перейняв ряд завдань Академії на себе. Такий крок дозволив викладачам Академії зосередитися на своїй безпосередній місії – підготовці елітного сержантського складу.
Серпень 2019 року.
Старший сержант Снігур повернувся в Україну після 52-тижневого курсу підготовки (13-ти місяців) у рамках міжнародної програми військової освіти та підготовки особового складу (IMET).
Ми зустрілися рівно за місяць після адаптації на своїй землі.
На питання, що виніс для себе, виводячи у своїх навчальних нотатках як найбільшу пораду для побудови міцної та надійної структури будь-чого, каже: «Запалювати очі людей… Ідеями, вірою, переконаннями. Власним прикладом! З власного досвіду! Насаджуючи стандарти! Дбаючи про порядок!»
Старший сержант Снігур повернувся в Україну після 52-тижневого курсу підготовки (13-ти місяців) у рамках міжнародної програми військової освіти та підготовки особового складу (IMET).
Ми зустрілися рівно за місяць після адаптації на своїй землі.
На питання, що виніс для себе, виводячи у своїх навчальних нотатках як найбільшу пораду для побудови міцної та надійної структури будь-чого, каже: «Запалювати очі людей… Ідеями, вірою, переконаннями. Власним прикладом! З власного досвіду! Насаджуючи стандарти! Дбаючи про порядок!»
| Олег запевняє, що не прагне ініціювати створення «сержантського острова», замінивши владу офіцерів на владу сержантів. Адже, тамтешній сержантський корпус – це своєрідна вертикаль влади, паралельна до вертикалі офіцерів: усім командним посадам, починаючи від командира взводу і до начальника Генерального штабу, відповідає посада сержантська. Командир і його головний сержант працюють як команда, взаємодоповнюють одне одного. Офіцер, як правило, займається оперативним плануванням, тоді як підготовку, виховання солдатів, організацію внутрішньої служби в підрозділах беруть на себе сержанти до головного сержанта роти включно. Далі більше про це. |
МЕНЕДЖЕРИ
«Сержанти покликані формувати дисципліну та порядок в армії. Якщо десь і повинен бути присутній перфекціонізм – так це в роботі сержанта».
Командний Сержант-Майор – це головний радник командира з питань рядового і сержантського складу. Він мусить забезпечити командира вчасною, вичерпною інформацією. Він є взірцем для солдат, наставником для сержантів, він стежить за дисципліною.
Оперативний сержант-майор – це головний сержант відділу планування штабу батальйону. Це значною мірою мозок батальйону, через нього проходить планування операцій та повсякденної діяльності, графіки нарядів і навчань.
«Ще під час Першої Світової війни помітили, що сучасний конфлікт – динамічний і дисперсний, командири мусять брати на себе відповідальність і діяти, коли нема часу або можливості зв'язатися зі штабами в тилу й чекати поки вони ухвалять рішення. Американське командування покладається на оцінки і судження своїх офіцерів і сержантів, які перебувають на місці і бачать ситуацію безпосередньо. Тому під час навчання наголошують на техніках критичного і творчого мислення, а під час підготовки – постійно ставлять у ситуації, коли потрібно вирішвати швидко. Так формують лідерів.
Командування особовим складом за принципом місії (Mission Command) – це головна доктрина, коли молодшому командирові віддають наказ ЩО робити, залишаючи йому вирішувати ЯК це зробити. Таким чином, досягається швидкість реагування, формування та постійна констатація вчинками сержантського лідерства».
(До того ж Олег Снігур розповів про цікаву практику американських військових, це такі собі лідерські домовленості між офіцером і сержантом: принципи роботи, чим керуються, і що недопустимо у роботі обох).
«Коли сержант-майор вперше прибуває на службу до свого командира батальйону, вони часто обмінюються неформальними письмовими документами, які називають «Моя лідерська філософія». Там у кількох лаконічних твердженнях лідер описує принципи, якими керується у своїй роботі, а також речі, які не толерує в собі та підлеглих (наприклад, нестатутні відносини).
Порозуміння між сержантом та командиром вважається наріжним каменем успішного командування і біда тому підрозділу, де його немає. Навіть, якщо сержант не знайшов розуміння для своїх ідей у командира, він «наступає на горло власній пісні» і здійснює волю офіцера. Перед особовим складом командир та головний сержант виступають як одна команда і абсолютні однодумці. Неприпустимо демонструвати розбіжності між ними, це негайно псує дисципліну в підрозділі».
За таким «меморандумом» вони діють дотримуючись правил поведінки щодо свого особового складу. Порушення пунктів одного – означає неповагу до іншого. А в американській армії – це ніби неповага до армії в цілому.
Командний Сержант-Майор – це головний радник командира з питань рядового і сержантського складу. Він мусить забезпечити командира вчасною, вичерпною інформацією. Він є взірцем для солдат, наставником для сержантів, він стежить за дисципліною.
Оперативний сержант-майор – це головний сержант відділу планування штабу батальйону. Це значною мірою мозок батальйону, через нього проходить планування операцій та повсякденної діяльності, графіки нарядів і навчань.
«Ще під час Першої Світової війни помітили, що сучасний конфлікт – динамічний і дисперсний, командири мусять брати на себе відповідальність і діяти, коли нема часу або можливості зв'язатися зі штабами в тилу й чекати поки вони ухвалять рішення. Американське командування покладається на оцінки і судження своїх офіцерів і сержантів, які перебувають на місці і бачать ситуацію безпосередньо. Тому під час навчання наголошують на техніках критичного і творчого мислення, а під час підготовки – постійно ставлять у ситуації, коли потрібно вирішвати швидко. Так формують лідерів.
Командування особовим складом за принципом місії (Mission Command) – це головна доктрина, коли молодшому командирові віддають наказ ЩО робити, залишаючи йому вирішувати ЯК це зробити. Таким чином, досягається швидкість реагування, формування та постійна констатація вчинками сержантського лідерства».
(До того ж Олег Снігур розповів про цікаву практику американських військових, це такі собі лідерські домовленості між офіцером і сержантом: принципи роботи, чим керуються, і що недопустимо у роботі обох).
«Коли сержант-майор вперше прибуває на службу до свого командира батальйону, вони часто обмінюються неформальними письмовими документами, які називають «Моя лідерська філософія». Там у кількох лаконічних твердженнях лідер описує принципи, якими керується у своїй роботі, а також речі, які не толерує в собі та підлеглих (наприклад, нестатутні відносини).
Порозуміння між сержантом та командиром вважається наріжним каменем успішного командування і біда тому підрозділу, де його немає. Навіть, якщо сержант не знайшов розуміння для своїх ідей у командира, він «наступає на горло власній пісні» і здійснює волю офіцера. Перед особовим складом командир та головний сержант виступають як одна команда і абсолютні однодумці. Неприпустимо демонструвати розбіжності між ними, це негайно псує дисципліну в підрозділі».
За таким «меморандумом» вони діють дотримуючись правил поведінки щодо свого особового складу. Порушення пунктів одного – означає неповагу до іншого. А в американській армії – це ніби неповага до армії в цілому.
КОРПОРАЦІЯ ПРАВИЛ
Саме довіра та повага як гіпнотичний сенс тримають американську міць військ. Каже, що у США сержанти є "хранителями професії", це означає, що вони створюють, розвивають і передають наступним поколінням традиції, цінності та намагаються зробити війська кращими ніж вони були до них.
Навіть сивий сержант-майор проявляє найвищу шану до молодого лейтенанта і вимагатиме її від інших, бо є звичаї та формат поведінки. Кандидат мусить прийти в армію і зрозуміти, що це серйозна організація, у якої є своє «золото»: військова форма, відзнаки. І завдання сержанта донести ці речі, як цінність, а не забаганку військової гри.
Каже, що в американській армії одразу видно солдата, який є сертифікованим парашутистом, експертом-піхотинцем, відбув курси і практику дрил-інструктора молодого поповнення, отримав бойовий досвід, відбув елітну тактично-лідерську школу рейнджерів.
« Армія – це школа громадянства та патріотизму. Тут не повинно бути торгів. Тільки дисципліна. Коли кожен займається самодіяльністю – це махновщина. Коли на рівень нижче починається самодіяльність – командир не має уявлення, що відбувається у нього в колективі.
Якщо головний убір має носитися з козирком на рівні брів, то тільки так він і носиться. Ви не побачите американських солдатів з «кепкою» на потилиці, бо американські сержанти мають обов'язок і повноваження у будь-який час, на службі чи поза нею, в цивільному одязі чи формі, коригувати поведінку солдат, навіть якщо вони не із їх підрозділу чи навіть відомства. Якщо під час вихідного дня такий сержант їде в светрі на барбекю і бачить в магазині солдата, морпіха чи матроса з кепі на потилиці і розстібнутому кітелі, він зобов'язаний підійти і зробити зауваження. Якщо ж солдат негайно не усуне недоліку, звучить питання: «Хто твій Сержант?» Отримати зауваження від сторонніх з приводу поведінки твого солдата вважається свідченням твоєї некомпетентності як лідера, тож можна бути впевненим, що неохайному солдату перепаде на горіхи.
Як на мене, якщо хтось так ходить – то там немає того істинного сержанта. Ці речі здаються неважливими, бо ми індивідуально починаємо обирати, які правила нам здаються раціональними, які нам подобаються, а які ні. Правила всі і для всіх і сержант мусить ці правила насаджувати.
Те, як ми поводимось з Національним Прапором, як ми носимо форму, як ми виконуємо військове вітання в частині і на вулиці – це все сповнено глибокого значення і символіки, це робить нас тими, ким ми є.
Одного разу іноземні курсанти мали зробити особисті фото на фоні своїх прапорів. Їх треба було перенести з одного приміщення, де вони зберігалися, до фотостудії. Багато курсантів просто змотали прапор навколо флагштока і несли в руці чи на плечі.
Наступного дня ми всі отримали жорсткого прочухана від Директора. "Це національні прапори Ваших країн! Неприпустимо носити їх як вудлища!"
Оскільки, там існує цілий церемоніал поводження з Прапором – його не можна тримати однією рукою, лише двома. Прапор складають лише певним чином і не інакше. Ви не побачите брудних обірваних полотнищ сяк-так завішених на першу ліпшу ломаку. Це культура, покликана вселяти глибоку повагу до Держави, Армії і Нації. І роль сержантів у підтриманні цієї культури – першочергова».
У США з воїнами не грають у «школу» з партами, нудним істориком. Там з ними працюють, як з перспективою безпеки для країни. Вони враховують усе, вони дуже уважні до дрібниць, вони ПРАЦЮЮТЬ з ними 24 години на добу.
«Армії США формальності під час навчання зведені до мінімуму, зате цінують інтерактивність. Домашнє завдання в США роблять не після занять, а до них, приходять підготованими й оцінка значною мірою залежить від твоєї активності на занятті. Відсидишся в кутку, відмовчишся – не розраховуй на високий бал. Так само готують і до курсів підвищення кваліфікації. Перед тим, як поїхати, наприклад, на базовий курс лідера, треба пройти дистанційний курс «структурованої самопідготовки». Солдат може вивчити тактико-технічні характеристики автомата і самотужки, щоб в навчальному центрі більше часу приділяти тактичним питанням, обміну досвідом».
Навіть сивий сержант-майор проявляє найвищу шану до молодого лейтенанта і вимагатиме її від інших, бо є звичаї та формат поведінки. Кандидат мусить прийти в армію і зрозуміти, що це серйозна організація, у якої є своє «золото»: військова форма, відзнаки. І завдання сержанта донести ці речі, як цінність, а не забаганку військової гри.
Каже, що в американській армії одразу видно солдата, який є сертифікованим парашутистом, експертом-піхотинцем, відбув курси і практику дрил-інструктора молодого поповнення, отримав бойовий досвід, відбув елітну тактично-лідерську школу рейнджерів.
« Армія – це школа громадянства та патріотизму. Тут не повинно бути торгів. Тільки дисципліна. Коли кожен займається самодіяльністю – це махновщина. Коли на рівень нижче починається самодіяльність – командир не має уявлення, що відбувається у нього в колективі.
Якщо головний убір має носитися з козирком на рівні брів, то тільки так він і носиться. Ви не побачите американських солдатів з «кепкою» на потилиці, бо американські сержанти мають обов'язок і повноваження у будь-який час, на службі чи поза нею, в цивільному одязі чи формі, коригувати поведінку солдат, навіть якщо вони не із їх підрозділу чи навіть відомства. Якщо під час вихідного дня такий сержант їде в светрі на барбекю і бачить в магазині солдата, морпіха чи матроса з кепі на потилиці і розстібнутому кітелі, він зобов'язаний підійти і зробити зауваження. Якщо ж солдат негайно не усуне недоліку, звучить питання: «Хто твій Сержант?» Отримати зауваження від сторонніх з приводу поведінки твого солдата вважається свідченням твоєї некомпетентності як лідера, тож можна бути впевненим, що неохайному солдату перепаде на горіхи.
Як на мене, якщо хтось так ходить – то там немає того істинного сержанта. Ці речі здаються неважливими, бо ми індивідуально починаємо обирати, які правила нам здаються раціональними, які нам подобаються, а які ні. Правила всі і для всіх і сержант мусить ці правила насаджувати.
Те, як ми поводимось з Національним Прапором, як ми носимо форму, як ми виконуємо військове вітання в частині і на вулиці – це все сповнено глибокого значення і символіки, це робить нас тими, ким ми є.
Одного разу іноземні курсанти мали зробити особисті фото на фоні своїх прапорів. Їх треба було перенести з одного приміщення, де вони зберігалися, до фотостудії. Багато курсантів просто змотали прапор навколо флагштока і несли в руці чи на плечі.
Наступного дня ми всі отримали жорсткого прочухана від Директора. "Це національні прапори Ваших країн! Неприпустимо носити їх як вудлища!"
Оскільки, там існує цілий церемоніал поводження з Прапором – його не можна тримати однією рукою, лише двома. Прапор складають лише певним чином і не інакше. Ви не побачите брудних обірваних полотнищ сяк-так завішених на першу ліпшу ломаку. Це культура, покликана вселяти глибоку повагу до Держави, Армії і Нації. І роль сержантів у підтриманні цієї культури – першочергова».
У США з воїнами не грають у «школу» з партами, нудним істориком. Там з ними працюють, як з перспективою безпеки для країни. Вони враховують усе, вони дуже уважні до дрібниць, вони ПРАЦЮЮТЬ з ними 24 години на добу.
«Армії США формальності під час навчання зведені до мінімуму, зате цінують інтерактивність. Домашнє завдання в США роблять не після занять, а до них, приходять підготованими й оцінка значною мірою залежить від твоєї активності на занятті. Відсидишся в кутку, відмовчишся – не розраховуй на високий бал. Так само готують і до курсів підвищення кваліфікації. Перед тим, як поїхати, наприклад, на базовий курс лідера, треба пройти дистанційний курс «структурованої самопідготовки». Солдат може вивчити тактико-технічні характеристики автомата і самотужки, щоб в навчальному центрі більше часу приділяти тактичним питанням, обміну досвідом».
НЕ НЕХТУВАТИ
У США з воїнами не грають у «школу» з партами, нудним істориком. Там з ними працюють, як з перспективою безпеки для країни. Вони враховують усе, вони дуже уважні до дрібниць, вони ПРАЦЮЮТЬ з ними 24 години на добу.
«Армії США формальності під час навчання зведені до мінімуму, зате цінують інтерактивність. Домашнє завдання в США роблять не після занять, а до них, приходять підготованими й оцінка значною мірою залежить від твоєї активності на занятті. Відсидишся в кутку, відмовчишся – не розраховуй на високий бал. Так само готують і до курсів підвищення кваліфікації. Перед тим, як поїхати, наприклад, на базовий курс лідера, треба пройти дистанційний курс «структурованої самопідготовки». Солдат може вивчити тактико-технічні характеристики автомата і самотужки, щоб в навчальному центрі більше часу приділяти тактичним питанням, обміну досвідом».
Наш конфлікт з РФ ведеться в чотирьох вимірах: дипломатія, економіка, військова сфера та інформація. Олег говорить, що в останньому програє, більшою мірою, не «телевізор», а наставники, у військах це сержанти.
«Це означає, що коли ми уникаємо роботи з особовим складом, не говоримо з Солдатами про історію і сьогодення, не подаємо їм об'єктивної інформації про події в Україні і Світі – то в цей час із ними працює «замполіт» ворога, через ґаджети, телебачення, мас-культуру.
Не треба обробляти людину, програмувати. Командири – це не фокусники. Солдати зараз розумніші, ніж раніше, у них ширший світогляд. Вони одразу відчувають зверхність, розпізнають спроби маніпуляції.
Якщо ми, сержанти, не формуватимемо світогляд наших бійців як військових професіоналів, патріотів, громадян, то ми програємо війну ще не вийшовши з казарм.
Розумієте, ми можемо плентатися у хвості суспільної інерції і множити всі суспільні проблеми, а можемо рухати ментальність вперед, ініціюючи зміни для всієї країни.
Щоб змінити культуру воїна – почати варто з мислення».
ХАРАКТЕР. НАЗАВЖДИ
«Якось я приїхав у формі з полігону, зустрів дружину і доньку і ми обідали в якомусь кафе. До нас підійшов дивак з довгим заплутаним волоссям і гітарою за спиною, типовий гіппі. «Ти військовий? - спитав він мене англійською. – Я теж служив! Один контракт, в Армії США. У піхоті. Благослови вас Боже! Захищати людей – це найшляхетніша робота». Він довго стискав мою руку, а я думав, що оце той результат, якого ми повинні досягти у роботі з особовим складом. Чоловік, який давно звільнився зі служби несе з собою Армійські цінності через усе життя. Армія дала йому моральний стержень, згадка про службу – як щось надважливе, що ти зробив у житті. Він ніколи не буде «колишнім військовим», і якщо десь побачить несправедливість, насильство – вчинить як Воїн, як Захисник.
Я помітив, що за рік у Нацгвардії відчувається більше системної підготовки, дисципліни, відповідальності перед собою і суспільством. Зараз я бачу, що росте прошарок спокійних професіоналів, які вчаться і служать, так би мовити стійкіше витримують всі труднощі й обмеження, які накладає військова служба. Такі гвардійці у майбутньому і складуть ядро професійних військ.
Для цього, певен сержант, необхідно направити людей, допомогти відчути мету, цінність власних зусиль і розуміння власної ролі в суспільстві, і навіть, в історії.
Сьогодні Олег прагне долучитися до формування та розповсюдження армійських, і зокрема, гвардійських цінностей.
“
Нам треба створити нову привабливу гвардійську субкультуру, яка б затягувала, асимілювала, змінювала людей на краще і назавжди. І хіба задля виконання такої надзадачі можна ігнорувати сержантською реформою?
