Якось чоловік побачив рекламу відбору на Invictus Games, де був зображений лучник.

"Раніше я думав, що на змаганнях лише ті види спорту, що вимагають рухливості, а через поранення для мене це табу, – пояснює офіцер. – Тому здивувався побачивши на зображенні лучника. Колись ще у шкільні часи трохи займався цим видом спорту, тому зрозумів, що це знак і вирішив спробувати".

Але перед тим Дмитру довелося чимало пережити. Військовий у третьому поколінні службу проходив у спеціальних та розвідувальних підрозділах. Служив у Криму, Харкові, Львові. А у 2014 році пішов на фронт захищати Україну…

9 травня 2014 року приблизно 60 озброєних учасників незаконних збройних формувань атакували Маріупольський міський відділ внутрішніх справ. У той час в будівлі на нараду зібралися представники Антитерористичного центру. У міськвідділі та на його підступах відбувся бій між сепаратистами та військовими Нацгвардії.

Близько 9-ї ранку бойовики захопили перший поверх будівлі, були жертви. Резерв військовослужбовців, які змінилися з чергування на блокпостах, у тому числі й Дмитро Афанасьєв, виїхав до міськвідділу. Автобус зупинився на одній із центральних вулиць неподалік захопленої будівлі. Було чутно стрільбу. Гвардійці розділилися на дві групи, перебіжками наближалися до будинку. Раптом просто з натовпу противники відкрили вогонь по військовослужбовцях. Стріляли з автоматів і навіть кулемету.

За декілька хвилин п'ятьох гвардійців поранили, один загинув. Дмитро Афанасьєв дістав тяжке поранення в живіт.

Нацгвардійці розосередилися, далі просуватися вони не могли, довелося викликати на допомогу побратимів. За 10-15 хвилин прибула підмога від Збройних Сил України, батальйону «Дніпро», спецпідрозділу НГУ «Омега», а також «Азову».

Коли бойовики, які взяли в кільце міськвідділ, побачили бронетехніку, почали відступати. У будівлі почалась пожежа, військові визволяли людей, які були всередині. Та евакуації перешкоджали мітингувальники, яких підбурювали провокатори. Останні скандували, що українські військові розстрілюють міліцію. Основна частина групи резерву залишилася відрізана від поранених. Через деякий час їх вдалося евакуювати й доправити у шпиталь.

За результатами бою близько двадцяти бойовиків було знищено, четверо взято у полон. Значна частина нападників облишили зброю та зникли в житлових кварталах міста.

Успіх українських військових не дозволив противнику захопити Маріуполь і одержати контроль над усім Донбасом...

З тяжким пораненням у черевну порожнину офіцера евакуювали до тамтешньої лікарні, а потім у Дніпро. Саме там, попри невтішні прогнози, Дмитра «витягнули з того світу». Лікарі зробили неможливе. Після численних операцій та тривалого відновлення чоловікові було важко робити найменші рухи. Спочатку їздив на візку. Довелося знову вчитися ходити. Рухливість повністю не відновилася. Але про те, щоб полишити службу мова і не йшла.

"Дякувати Богові, лікарям та рідним я знову став на ноги, – каже Дмитро. – Підтримали й бойові побратими, командир сказав «Ми тебе не кинули – працюємо далі!». Ці слова дорого варті".

Відступати чоловік не збирався. Якнайшвидше він відновився і за півтора року приступив до служби. Трохи згодом Дмитро Афанасьєв поїхав у бойове відрядження на схід країни. Відчував, що його досвід більше знадобиться саме там.

Каже, що все життя пов'язане зі спортом. Зі шкільних років більшість вільного часу Дмитро проводив на спортмайданчику. Саме тоді й полюбив стріляти з лука. А через те, що обрав кар'єру військового, фізичні навантаження стали чимось невід'ємним. Після поранення саме спорт повернув до активного життя. Завдяки йому відновилася рухливість. Саме спорт заспокоює, дає змогу виплеснути адреналін.

На змаганнях, які відбудуться вже у травні цього року полковник Афанасьєв виступатиме у категорії «Стрільба з лука» і вже, зважаючи на результати жеребкування, можливо гратиме у збірній з волейболу сидячи.

"Ці види спорту доволі різні, два види задоволення, – посміхаючись каже Дмитро. – Стрільба вимагає гасити в собі усі хвилювання, змушує контролювати все і водночас не зважати ні на що, щоб бути влучним. А от командна гра дає змогу виплеснути адреналін, якось по-особливому підбадьорює".

Нині чоловік активно готується до майбутніх Ігор. Тренується двічі на день. Його тренер майстер спорту міжнародного класу зі стрільби з лука Олена Паламарчук каже, що завдяки наполегливості Дмитра його прогрес очевидний.

"Особисто для мене перемога – це і є саме життя, те, що я тут разом із хлопцями маю змогу бороти наслідки війни і власним прикладом показувати приклад іншим своїм побратимам, що поранення – не вирок. І бути Нескореним може кожен ветеран, треба лише розпочати цю дорогу і йти вперед. А от медаль – це точно не головна ціль".

Попереду у Нескорених ще один навчально-тренувальний табір.
За словами ветеранів, усі як один завжди чекають зборів. Адже саме у цей час вони налаштовуються на командну роботу, демонструють свої навички, діляться уже здобутими досягненнями та з допомогою тренерів національної збірної покращують їх.

До слова, збірна України візьме участь в змаганнях у розширеному складі — цього року Фундація Ігор прийняла рішення про збільшення квоти української команди з 15 до 20 осіб.

Також уперше за історію участі українців в Іграх жовто-блакитна команда виступить власною баскетбольною збірною. До її складу ввійшов і колишній гвардієць Родіон Сітдіков.

Це свідчить про те, що міжнародна спільнота бере до уваги те, що в Україні триває неоголошена війна, а наші ветерани, зокрема гвардійці, потребують реабілітації.

Автор: Олена Онищенко
Фото: Руслан Андрусів та з мережі інтернет