По прибуттю на головну базу місії (для Південного Судану – м. Джуба, для ДР Конго – м. Кіншаса та м. Гома, для Кіпру – м. Нікосія), особовий склад національного персоналу здає тест на водіння повнопривідного автомобілю, а також у залежності від місії, може здавати екзамен на знання англійської або французької мов. Після чого, на завершальному етапі, проходить співбесіду із керівництвом головного штабу місій, на якому визначається роль та місце кожного у тій чи іншій місії в залежності від професійних навичок та потреб місії.
По прибуттю на базу ООН національний персонал відрекомендовують всьому поліцейському колективу та розміщують на базі у спеціальних контейнерах де вони будуть проживати на час служби. Після чого із новоприбулими офіцерами проводиться ввідний інструктаж працівниками служби безпеки бази щодо суспільно-безпекової ситуації в регіоні де вони будуть проходити подальшу службу.
Національний персонал в залежності від безпекової ситуації регіону може проживати як на базі ООН, так і поза її межами. У Південному Судані особовий склад місії проживає виключно на базах, у зв’язку із криміногенною ситуацією у країні, для ДР Конго особовий склад може проживати поза межами бази у орендованих приватних будинках, але із обов’язковими вимогами безпеки
(огорожа будинку, охорона, тощо). Члени мсії для Кіпру проживають у приватних орендованих квартирах або на базах відпочинку.
Побутові умови кожен створює собі сам, в залежності від того, хто як жив до того, як прибув до місії. В ООН існує Комітет із питань добробуту (Welfarecommittee), який займається організацією на базах функціонуванням бібліотек, спортивних залів, інтернеткуточків, кафетеріїв. Саме він створює максимальні умови для психологічного розвантаження персоналу місій.