Мiсiя ООН у Суданi (UNMIS – United Nations Missionin Sudan) почала дiяти у 2005 роцi на пiдставi резолюцii Ради Безпеки ООН № 1590 вiд 24 березня 2005 року. Проголошення незалежності Республіки Південний Судан стало свого роду кульмінацією шестирічного мирного процесу, який почався із підписання мирної угоди (Comprehensive Peace Agreement) 9 січня 2005 р. урядом Судану і Народно-визвольною армією Судану про припинення збройного конфлікту, який тривав протягом двох десятиліть.
Міжнародна миротворча місія ООН у Судані (МООНС) забезпечувала дотримання основних вимог мирної угоди, включаючи проведення референдуму стосовно визначення політичного статусу Південного Судану.
9-15 січня 2011 року відбувся референдум стосовно визначення політичного статусу Південного Судану. 98.83% населення проголосували за незалежність.
Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун надав схвальні відгуки стосовно результатів проведеного референдуму, який у повній мірі відобразив волю народу Південного Судану. Визначивши, що ситуація у Південному Судані продовжує становити загрозу для міжнародного миру і безпеки у регіоні, Рада Безпеки ООН постановила заснувати з 9 липня 2011 року Місію Організації Об’єднаних Націй у Південному Судані (МООНПС) на початковий період у один рік з можливістю продовжити строк її дії, якщо виникне необхідність.
Департаментом миротворчих операцій ООН у Нью-Йорку (UN DPKO) було прийнято рішення розгортати не нову мiсiю, а використати вже існуючу інфраструктуру МООНС. До зони відповідальності нової місії МООНПС увійшла вся територія Південного Судану.
Завданнями нової місії від 2011 року були визначені численні заходи сприяння уряду Південного Судану в становленні нової держави, розвиток та укріплення правоохоронної системи, сил безпеки та армії, тренування національних інституцій в ключових галузях державного управління, укріплення здатності уряду забезпечити безпеку й верховенство права.
У середині грудня 2013 року в Південному Судані спалахнув новий конфлікт між представниками домінуючої народності Дінка, до якої належав президент Сальва Кіїр, і племені Нуер, яке представляв віце-президент Рієк Мачар. У серпні 2015 року Кіїр і Мачар підписали мирну Угоду, а в січні 2016 року домовилися про створення перехідного уряду національної єдності. Але у липні 2016 року в столиці відновилося збройне протистояння між силами президента та формуваннями першого віце-президента країни. В ході сутичок навколо бази ООН в Джубі загинуло два миротворця ООН із Китайської Народної Республіки, ще щонайменше восьмеро миротворців було поранено. ООН звинуватила війська Південного Судану у масових вбивствах та насильстві по відношенню до мирних жителів. Внаслідок загострення внутрішньо-політичної ситуації, 12 серпня 2016 року Рада Безпеки ООН санкціонувала введення в країну додаткових військових підрозділів у кількості до 4000 миротворців.
Міжнародна миротворча місія ООН у Судані (МООНС) забезпечувала дотримання основних вимог мирної угоди, включаючи проведення референдуму стосовно визначення політичного статусу Південного Судану.
9-15 січня 2011 року відбувся референдум стосовно визначення політичного статусу Південного Судану. 98.83% населення проголосували за незалежність.
Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун надав схвальні відгуки стосовно результатів проведеного референдуму, який у повній мірі відобразив волю народу Південного Судану. Визначивши, що ситуація у Південному Судані продовжує становити загрозу для міжнародного миру і безпеки у регіоні, Рада Безпеки ООН постановила заснувати з 9 липня 2011 року Місію Організації Об’єднаних Націй у Південному Судані (МООНПС) на початковий період у один рік з можливістю продовжити строк її дії, якщо виникне необхідність.
Департаментом миротворчих операцій ООН у Нью-Йорку (UN DPKO) було прийнято рішення розгортати не нову мiсiю, а використати вже існуючу інфраструктуру МООНС. До зони відповідальності нової місії МООНПС увійшла вся територія Південного Судану.
Завданнями нової місії від 2011 року були визначені численні заходи сприяння уряду Південного Судану в становленні нової держави, розвиток та укріплення правоохоронної системи, сил безпеки та армії, тренування національних інституцій в ключових галузях державного управління, укріплення здатності уряду забезпечити безпеку й верховенство права.
У середині грудня 2013 року в Південному Судані спалахнув новий конфлікт між представниками домінуючої народності Дінка, до якої належав президент Сальва Кіїр, і племені Нуер, яке представляв віце-президент Рієк Мачар. У серпні 2015 року Кіїр і Мачар підписали мирну Угоду, а в січні 2016 року домовилися про створення перехідного уряду національної єдності. Але у липні 2016 року в столиці відновилося збройне протистояння між силами президента та формуваннями першого віце-президента країни. В ході сутичок навколо бази ООН в Джубі загинуло два миротворця ООН із Китайської Народної Республіки, ще щонайменше восьмеро миротворців було поранено. ООН звинуватила війська Південного Судану у масових вбивствах та насильстві по відношенню до мирних жителів. Внаслідок загострення внутрішньо-політичної ситуації, 12 серпня 2016 року Рада Безпеки ООН санкціонувала введення в країну додаткових військових підрозділів у кількості до 4000 миротворців.
Резолюція Радбезу № 2304 (2016) передбачає використання необхідних засобів, у тому числі проведення ефективних та активних дій, проведення військових операцій для забезпечення захисту ключових об’єктів. Після тривалих консультацій влада Південного Судану погодилась на розгортання додаткових миротворчих сил на певних умовах щодо їх контролю з боку національного уряду.
З 2016 по 2018 рік було прийнято ще ряд резолюцій стосовно місії ООН у Південному Судані, які, як правило, продовжували термін функціювання місії ООН та незначно змінювались основні завдання місії в залежності від обставин, політичної та безпекової ситуації в країні.
Згідно з останньою резолюцією Радбезу ООН № 2567 (2021) санкціонована наступна чисельність персоналу МООНПС: військовий персонал – до 17000 чоловік (бойові, інженерні, медичні військові підрозділи, військові підрозділи забезпечення, військові спостерігачі та військові офіцери штабів); цивільний поліцейський персонал – до 2101 чоловік (спостерігачі цивільної поліції, сформовані поліцейські підрозділи та офіцери пенітенціарних служб); цивільний компонент (інтернаціональні та національні працівники, волонтери та інші працівники за контрактом логістичної і технічної спрямованості).
З 2016 по 2018 рік було прийнято ще ряд резолюцій стосовно місії ООН у Південному Судані, які, як правило, продовжували термін функціювання місії ООН та незначно змінювались основні завдання місії в залежності від обставин, політичної та безпекової ситуації в країні.
Згідно з останньою резолюцією Радбезу ООН № 2567 (2021) санкціонована наступна чисельність персоналу МООНПС: військовий персонал – до 17000 чоловік (бойові, інженерні, медичні військові підрозділи, військові підрозділи забезпечення, військові спостерігачі та військові офіцери штабів); цивільний поліцейський персонал – до 2101 чоловік (спостерігачі цивільної поліції, сформовані поліцейські підрозділи та офіцери пенітенціарних служб); цивільний компонент (інтернаціональні та національні працівники, волонтери та інші працівники за контрактом логістичної і технічної спрямованості).
МАНДАТ МіСІЇ СПРЯМОВАНИЙ НА ВИКОНАННЯ НАСТУПНИХ ЗАВДАНЬ:
· захист цивільного населення країни в місцях їх концентрації під охороною військового компоненту місії та озброєних сформованих поліцейських підрозділів;
· нагляд за дотриманням та розслідуванням порушень прав людини;
· створення умов, що сприяють доставці гуманітарної допомоги;
· підтримка зусиль зі здійснення Оновленої угоди і мирного процесу;
· моніторинг та розслідування порушень міжнародного гуманітарного права, а також порушень та утисків прав людини та надання відповідної звітності.
Військовослужбовці Національної гвардії виконують службові завдання щодо співпраці з Національною поліцією, Службою національної безпеки та Збройними Силами Південного Судану. Також вони проводять роз’яснювальну та профілактичну роботу серед місцевого населення, займаються вивченням проблемних питань захисту вразливих верств населення, розробкою та поданням пропозицій місцевій владі щодо шляхів покращення роботи з даними верствами населення; беруть участь у плануванні та організації тренінгів з місцевою поліцією, представниками влади та громад.
· захист цивільного населення країни в місцях їх концентрації під охороною військового компоненту місії та озброєних сформованих поліцейських підрозділів;
· нагляд за дотриманням та розслідуванням порушень прав людини;
· створення умов, що сприяють доставці гуманітарної допомоги;
· підтримка зусиль зі здійснення Оновленої угоди і мирного процесу;
· моніторинг та розслідування порушень міжнародного гуманітарного права, а також порушень та утисків прав людини та надання відповідної звітності.
Військовослужбовці Національної гвардії виконують службові завдання щодо співпраці з Національною поліцією, Службою національної безпеки та Збройними Силами Південного Судану. Також вони проводять роз’яснювальну та профілактичну роботу серед місцевого населення, займаються вивченням проблемних питань захисту вразливих верств населення, розробкою та поданням пропозицій місцевій владі щодо шляхів покращення роботи з даними верствами населення; беруть участь у плануванні та організації тренінгів з місцевою поліцією, представниками влади та громад.
