Навіть перебуваючи у районі бойових дій разом зі своєю бригадою, ти не можеш бути з усіма, кому потрібен, водночас. Кожен воїн повинен уміти в разі потреби надати домедичну допомогу своїм побратимам і самому собі. Це аксіома для бойового гвардійця. А крім травм і поранень, є професійні захворювання, застуди, всі ті ж негаразди зі здоров'ям, що і в звичайних умовах. До лікаря в Україні біжать не всі, а особливо – військові. І як тут достукатися до кожного, щоб не шкодити неправильними діями чи порадами «бувалих» з інтернету самому собі?

– Що потрібно людям в 21 столітті? Для того, щоб не втрачати безцінні життя через просто невчасне або неправильне накладання джгута. Щоб не запустити хвороби до непоправних наслідків. Не захищатися від пандемії розвішуванням часника.

Віктор впевнений, що все просто: «Непідконтрольні моменти завжди є. Але всі мають знати основи домедичної допомоги. Бути «доктором» – це не просто вміння, це спосіб мислення цивілізованої людини, коли рятувати життя і здоров'я ближньому – непохитний пріоритет. Вчитися бути лікарем – значить вчитися бути людиною».

Принципи мого життя прості: допомагати людям і постійно йти шляхом самовдосконалення. Хочеться бути професіоналом своєї справи, не зупинятися на досягнутому.

Я народився у Житомирській області. З дитинства була тяга до медицини, хотілося допомагати людям, – тому після закінчення школи вирішив вступати до медичного вишу.

Свій вибір зупинив на спеціальності «лікувальна справа» у Київському медичному університеті.

6 незабутніх років навчання, де було багато хороших моментів, і багато важких, але життєво корисних. Виш навчив мене: того, що тобі потрібно, ти маєш добиватися сам. Нова система викладання базується на тому, що викладач тільки контролює хід навчання, а засвоєння знань – на тобі. «Тобі потрібні знання? Бери книгу – і сідай читай!», – говорили мені в університеті.

Коли я закінчив університет (це був 2016-й рік), у нас в країні вже два роки, як ішла війна. І ці два роки я відчував, що я потрібен країні (як би пафосно це не звучало). Я «моніторив» безліч інформації, щоб зрозуміти, як я найкраще можу допомогти. Говорив з батьками, щоб вони допомагали хлопцям на передовій. А якось сказав, що я також хочу бути «там».

Для цього я обрав для себе розвиток військової кар'єри. Ось так просто. Ще навчаючись у цивільному виші, я два роки готувався до вступу в Українську військово-медичну академію. Там ми майже щодня по шпиталях бачили поранених бійців – щойно евакуйованих після поранень або тих, хто вже був на реабілітації. Після випуску я вирішив, що маю йти працювати в драйвове місце, де я зможу максимально допомогти військовим. І вибір впав на бригаду швидкого реагування Нацгвардії.

Ось тут все почалось стрімко. Відразу ж – круті навчання «Rapid Trident» (масштабні щорічні міжнародні навчання за участі військових з близько 15 країн – авт.), де я максимально швидко включився в лікувальну роботу. Вже згодом зрозумів до чого потрібно прагнути на тактичному рівні, тут я вперше побачив, на чому взагалі базується тактична медицина і як працює світ.

Далі – відразу злагодження і ротація в ООС. Багато різних зборів, тренувань. Особливо було пропрацьовано перед ротацією на Світолодарську дугу: перечитано багато матеріалу про підготовку бойових медиків (combat medic), домедичну підготовку особового складу. Кожен розумів, що ці знання і навички можуть врятувати йому життя.

Поштовхом вести блог стала евакуація поранених. Це була апріорі найважча евакуація у моїй практиці. Тоді я наочно побачив, як якісно надана домедична допомога на полі бою значно підвищує відсоток шансів вижити.

Я думав про те, як можна навчати людей, не відриваючи їх від служби і не забираючи їхній час на відпочинок. Щоб кожен військовий міг переглянути «правила виживання» у своєму смартфоні. Але так, щоб це не був сухий набір медичної термінології. Просто, коротко, найважливіше і все в одному місці. Так і прийшла ідея з медичним блогом.

Спочатку головним мотиватором для розвитку були військовослужбовці бригади. Але згодом аудиторія зростала. Почали писати військові з усіх куточків України, студенти-медики, парамедики. Всі хочуть мати більше інформації, так як у мережі у відкритому доступі це все важко знайти. Вони пишуть мені, а я, своєю чергою, намагаюся максимально просто розповісти.

Щось на зразок: «як зупинити кровотечу з шиї» або «що робити при переломах?» Питань багато. Я намагаюся дотримуватися прагматизму, планувати і викладати теми по черзі: починаючи з тих станів, від яких поранений може найшвидше загинути.

Практичний бік заходів під час невідкладних станів надзвичайно важливий. Частина моїх читачів і глядачів – майбутні парамедики і питають про конкретні стани і процедури. Але соцмережі не до всього готові. Якщо чесно, були випадки, коли інстаграм блокував деякі відео, аргументуючи це тим, що у контенті присутнє знущання на людиною. Хоча це була проста постановка назоферингіального повітроводу.

Майже все виконання – просто імпровізація. Я не проходив ніяких курсів із ведення блогів чи маркетингу. Більшість дизайнерських рішень – це допомога дівчини. Ідеї і підготовка, здебільшого, проходять в нічний час – чергування в ООС потрібно проводити з подвійною користю.

Готуючи наступний матеріал і визначившись з темою, я починаю вивчати літературу, протоколи, збираю це все разом і записую собі в блокнот – як я це хочу бачити. А вже наступного дня йду записувати відео.

Я моніторю інших блогерів медичної тематики. Але такого контенту, як роблю я, – його майже немає. Є нове покоління лікарів, які ведуть круті блоги. Але це – або лікарі з цивільної медицини або ж, якщо військові – то контент направлений лише на допомогу пораненим у боях. Я ж намагаюся все поєднувати, бо у більшості випадків ми зустрічаємося із поєднанням різних захворювань. Я обрав за своє завдання – поєднати у своїх блогах два напрями – допомогу пораненому на полі бою з лікуванням і профілактикою захворювань.

Зараз коронавірус COVID-19 визнаний світовою пандемією. І наочно можна бачити, до чого призводить людська байдужість або необізнаність. У такій обстановці я ще більш переконуюся у важливості своєї місії і розміщую важливі новини з офіційних джерел у сторіс для своєї аудиторії.

Мій план – розкрутити блог на всіх платформах за допомогою якісного контенту для наших військовослужбовців. Знайти однодумців, які мені з цим допоможуть. Щоб втрати на передовій залишились тільки в історії.

Завжди самовдосконалюйтесь, будьте обачними, готовими допомогти собі та ближнім і мийте руки з милом! І, звичайно, читайте-дивіться мої блоги)))