Організація Об'єднаних Націй, що відзначила в 2019 році своє 74-річчя, пройшла складний і суперечливий шлях розвитку. Однак, безсумнівно, успіхів у її діяльності було значно більше, ніж невдач. І головний її успіх – це відсутність, із моменту виникнення ООН, світових воєн.
Із появою на міжнародній арені Організації Об'єднаних Націй – багато юристів-міжнародників пов'язують початок нової епохи в міжнародно-правовому розвитку сучасного міжнародного права.
Друга світова війна, що розпочалася 1 вересня 1939-го агресією Німеччини проти Польщі, наочно показала, що Ліга Націй не впоралася зі своїм головним завданням – недопущенням нової світової війни. У зв'язку з цим, у роки Другої світової війни виникла ідея створення нової міжнародної політичної організації, яка б змогла надійно забезпечити мир і безпеку народів Землі після її закінчення.
Із появою на міжнародній арені Організації Об'єднаних Націй – багато юристів-міжнародників пов'язують початок нової епохи в міжнародно-правовому розвитку сучасного міжнародного права.
Друга світова війна, що розпочалася 1 вересня 1939-го агресією Німеччини проти Польщі, наочно показала, що Ліга Націй не впоралася зі своїм головним завданням – недопущенням нової світової війни. У зв'язку з цим, у роки Другої світової війни виникла ідея створення нової міжнародної політичної організації, яка б змогла надійно забезпечити мир і безпеку народів Землі після її закінчення.
Перший імпульс у формуванні цієї ідеї був наданий Атлантичною хартією, підписаною президентом США Ф.Д. Рузвельтом і прем'єр-міністром Великої Британії У. Черчіллем 14 серпня 1941-го І Декларацією уряду СРСР на Міжсоюзній конференції в Лондоні 24 вересня 1941 року.
На договірно-правовому рівні ця ідея вперше була закріплена в Декларації про дружбу й взаємодопомогу уряду Радянського Союзу й уряду Польської Республіки від 4 грудня 1941 року.
Восени 1943 у Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР, Великої Британії й США, що прийняла 30 жовтня Декларацію чотирьох держав з питання про загальну безпеку, підписану також Китаєм.
У цьому документі вказувалася "необхідність створення в якомога коротший строк загальної міжнародної організації для підтримки миру й безпеки". У Декларації також проголошувалися принципи майбутньої організації, тобто мова йшла вже про рішення створити таку організацію. Це рішення отримало підтвердження з боку керівників трьох провідних держав антигітлерівської коаліції – СРСР, США й Великої Британії на конференції в Тегерані 1 грудня 1943 року.
На договірно-правовому рівні ця ідея вперше була закріплена в Декларації про дружбу й взаємодопомогу уряду Радянського Союзу й уряду Польської Республіки від 4 грудня 1941 року.
Восени 1943 у Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР, Великої Британії й США, що прийняла 30 жовтня Декларацію чотирьох держав з питання про загальну безпеку, підписану також Китаєм.
У цьому документі вказувалася "необхідність створення в якомога коротший строк загальної міжнародної організації для підтримки миру й безпеки". У Декларації також проголошувалися принципи майбутньої організації, тобто мова йшла вже про рішення створити таку організацію. Це рішення отримало підтвердження з боку керівників трьох провідних держав антигітлерівської коаліції – СРСР, США й Великої Британії на конференції в Тегерані 1 грудня 1943 року.
Відповідно до пропозиції уряду США з 21 серпня по 7 жовтня 1944 у Думбартон-Оксі, передмісті столиці США Вашингтона, відбулася конференція за участю СРСР, США, Великої Британії й Китаю, на якій було погоджено текст підсумкового документа:
"Пропозиції щодо створення Загальної міжнародної організації безпеки". Ці пропозиції лягли в основу вироблення проекту Статуту майбутньої організації. Слід зазначити, що в Думбартон-Оксі не вдалося вирішити багато важливих питань діяльності майбутньої організації: про порядок голосування в Раді Безпеки, про склад первісних членів майбутньої організації, про долю підмандатних територій, про зміст Статуту Міжнародного Суду. Принципової згоди з цих питань вдалося досягти під час Ялтинської конференції лідерів СРСР, США і Великої Британії в лютому 1945 р.
Так, щодо порядку голосування в Раді Безпеки була використана пропозиція Ф.Д. Рузвельта про принцип єдності дій великих держав у вирішенні питань по суті, що згодом було закріплено в ст. 27 Статуту ООН. Було вирішено, що до складу первісних членів майбутньої організації увійдуть разом із СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка (БРСР) як найбільш постраждалі в роки Другої світової війни радянські республіки, що зробили значний внесок у справу розгрому спільного ворога.
На Ялтинській конференції також було ухвалене рішення, що установча конференція Об'єднаних Націй зі створення міжнародної організації відкриється в Сан-Франциско (США) 25 квітня 1945 р.
На конференції в Сан-Франциско були погоджені всі положення Статуту ООН, і 26 червня 1945 року цей документ був урочисто підписаний представниками 50 держав.
"Пропозиції щодо створення Загальної міжнародної організації безпеки". Ці пропозиції лягли в основу вироблення проекту Статуту майбутньої організації. Слід зазначити, що в Думбартон-Оксі не вдалося вирішити багато важливих питань діяльності майбутньої організації: про порядок голосування в Раді Безпеки, про склад первісних членів майбутньої організації, про долю підмандатних територій, про зміст Статуту Міжнародного Суду. Принципової згоди з цих питань вдалося досягти під час Ялтинської конференції лідерів СРСР, США і Великої Британії в лютому 1945 р.
Так, щодо порядку голосування в Раді Безпеки була використана пропозиція Ф.Д. Рузвельта про принцип єдності дій великих держав у вирішенні питань по суті, що згодом було закріплено в ст. 27 Статуту ООН. Було вирішено, що до складу первісних членів майбутньої організації увійдуть разом із СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка (БРСР) як найбільш постраждалі в роки Другої світової війни радянські республіки, що зробили значний внесок у справу розгрому спільного ворога.
На Ялтинській конференції також було ухвалене рішення, що установча конференція Об'єднаних Націй зі створення міжнародної організації відкриється в Сан-Франциско (США) 25 квітня 1945 р.
На конференції в Сан-Франциско були погоджені всі положення Статуту ООН, і 26 червня 1945 року цей документ був урочисто підписаний представниками 50 держав.
24 жовтня 1945 року Статут ООН після передачі на зберігання останньої ратифікаційної грамоти, необхідної для набуття ним чинності, став чинним міжнародно-правовим актом. Відтоді щорічно міжнародне співтовариство відзначає 24 жовтня як День Об'єднаних Націй.
51 держава, що підписала Статут ООН, у тому числі Україна, вважаються первісними членами Організації Об'єднаних Націй. Сам термін "Об'єднані Нації" з'явився в період створення антигітлерівської коаліції держав і був закріплений у Декларації Об'єднаних Націй, підписаній у Вашингтоні 1 січня 1942 року представниками 26 держав, включаючи СРСР.
З погляду міжнародного права, Статут ООН є загальним багатостороннім міжнародним договором. Абсолютно справедливо його називають Хартією сучасного міжнародного права, оскільки він заклав фундамент сучасного міжнародного правопорядку, встановив основні міжнародно-правові принципи й визначив норми поводження держав та інших суб'єктів міжнародного права на світовій арені.
51 держава, що підписала Статут ООН, у тому числі Україна, вважаються первісними членами Організації Об'єднаних Націй. Сам термін "Об'єднані Нації" з'явився в період створення антигітлерівської коаліції держав і був закріплений у Декларації Об'єднаних Націй, підписаній у Вашингтоні 1 січня 1942 року представниками 26 держав, включаючи СРСР.
З погляду міжнародного права, Статут ООН є загальним багатостороннім міжнародним договором. Абсолютно справедливо його називають Хартією сучасного міжнародного права, оскільки він заклав фундамент сучасного міжнародного правопорядку, встановив основні міжнародно-правові принципи й визначив норми поводження держав та інших суб'єктів міжнародного права на світовій арені.
